Історія знає такі поодинокі факти, коли постать окремої непересічної індивідуальності набуває значення загальнолюдського символу, стає визначальною для цілої соціально-культурної доби, формує світогляд та менталітет нації. Зазвичай, це особистості великого духовного потенціалу і бурхливої діяльності. Тим більший подив викликає світлий геній Миколи Дмитровича Леонтовича, якого всі його сучасники називали тихою, лагідною людиною. Він не був активним лідером національно-революційного руху, який вияскравив у 1917-1921 роки ціле гроно видатних борців за Українську республіку, він був будівничим нових світів у душах людських і здійснював свою справу натхненно й з великою любов'ю до свого народу та його безцінного одвічного скарбу - пісні.

Стало вже. правилом, що великих людей за життя не визнають, але їх хоч знають. "...Леонтович, - пише Олесь Чапківський - мистецтвознавець, критик, перший біограф М. Леонтовича у статті "Микола Леонтович. Життя - творчість - смерть" (1923р.),- навіть і такого щастя не мав, щоб його знали за життя. ...Хіба це не трагедія для композитора? Бути відомим, славним за кордоном і бути зовсім невідомим, широким колам українського громадянства, з яким він жив, задля якого він творив". Як це часто буває, справжнє визнання музи Леонтовича прийшло вже після його смерті. Почасти у цьому, як далі зазначає Олесь Чапківський, "... винен і сам композитор. Він був надто суворим до себе, бо почував себе, як він казав, "неготовим". Деякі пісні він обробляв по кілька років, не даючи нікому; цурався слави, боявся галасу й реклями". З іншого боку, заздрість, боязнь конкуренції, неприйняття новизни "господарями старої хати" (О.Чапківський) ще більшою мірою спричинили замовчування творчості Леонтовича. І лише трагічна смерть митця змусила звернути на нього увагу всього громадянства, і відтоді "Леонтович сам у найтемніші кутки засвітив".

А чи сьогодні усій українській громадськості достеменно відоме життя М.Леонтовича? Адже воно скромне, як і сам композитор, у ньому немає яскравих зовнішніх ефектів.

Микола Дмитрович Леонтович народився 1 (13) грудня 1877 року у с. Селевинцях - присілку с.Монастирьок колишнього Брацлавського повіту на Поділлі. Батько Миколи - Дмитро Феофанович - був сільським священиком, людиною освіченою і дуже музикальною (мав гарний голос, володів грою на контрабасі, віолончелі, скрипці, гітарі), а в роки навчання керував хором семінаристів. Мати композитора - Марія Йосипівна - з роду Ятвинських, була людиною "рідкої духовної та фізичної краси", кохалась у народній пісні і гарно співала. Від батька Леонтович успадкував гарний голос, любов до музики, щирий український гумор, а від матері - красу і ніжну музичну душу.

Інші члени сім'ї Леонтовичів теж були тісно пов'язані з музикою. Так, брат Миколи Дмитровича Леонтовича Олександр - співак-професіонал, сестра Марія навчалась співу в Одесі, а Олена займалась у класі фортепіано у Київській консерваторії. Сестра Вікторія грала на декількох музичних інструментах.

Коли Леонтовичу виповнилось 10 років, батько, згідно з сімейними традиціями, віддає його на навчання до початкового духовного училища у м. Шаргород, а після його закінчення - до Кам'янець-Подільської духовної семінарії (1892-1899 рр.). Тут важливу роль у музичному розвитку Леонтовича відіграли такі музиканти-просвітителі, як Ю.Богданов та І.Лепехін. Від них перейняв не тільки знання теорії музики, гармонії, поліфонії, "таємниці" хорового співу, а й живий інтерес до народної пісні, до творчості видатних українських композиторів М.Березовського, Д.Бортнянського, А.Веделя. Лепехін був гарним скрипалем і навчав Леонтовича гри на цьому інструменті. Кам'янець-Подільськии, на той час центр Подільської губернії, відзначався досить інтенсивним музичним життям. Сюди приїжджали музиканти-гастролери, мандрівні оперні трупи. Відвідуючи концерти і вистави, Леонтович мав нагоду послухати гарну музику, познайомитися з творчістю М.Глінки, А.Даргомижського, Д.Верді, Ш.Гуно, Ж.Бізе. інших композиторів. Крім цього, з Кам'янцем кінця XIX - початку XX століття пов'язане життя і творчість видатних письменників А.Свидницького і С. Руданського, етнографів К.Шейковського та К.Широцького, філософа С.Гогоцького, історика Ю.Сіцінського, художників В.Розвадовського, Жудіна та В.Гагенмейстера, композиторів і музикантів М.Завадського, В.Заремби, М.Гайворонського, Т.Ганіцького, З.Комінека і десятків інших відомих і невідомих митців та просвітителів.

У такому середовищі він остаточно визначився як музикант, віддавши всю душу музиці, пісні і співу; тут він вперше робить спроби гармонізації пісні і вперше отримує диригентську практику, керуючи семінаристським хором чи ним же організованим оркестром. Все це стало для нього гарною школою хорового співу і творчості.

Захопившись раз і назавжди народною піснею, Леонтович злився з нею, став тим інструментом, що виспівав і підніс її до вершин світового професійного мистецтва. Високу місію генія України не змогла обірвати навіть куля. Випромінення духотворчої сили митця було такої неймовірної сили, що й сама смерть його стала могутнім імпульсом до гуртування творчих людей нації задля побудови нового українського мистецтва XX століття, яке вже у наші часи назвуть Українським відродженням.

Пам'ять про Миколу Дмитровича Леонтовича житиме вічно, бо вічними є його твори, бо народна пісня невмируща.

ПАМ'ЯТІ ЛЕОНТОВИЧА

"Кам'янець-Подільський вісник", 1 листопада 2002 р.

У грудні виповнюється 125-а річниця від дня народження видатного українського композитора М.Д.Леонтовича, життя якого було тісно переплетене з Подільським краєм. З метою вшанування пам'яті митця та популяризації його творчого доробку у нашому місті створено оргкомітет з відзначення цієї дати, розроблено відповідні заходи.

Отож, з 1 до 15 грудня у Кам'янці проходитимуть Дні Леонтовича. Центральними подіями святкування буде відкриття меморіальної дошки композитору та проведення II всеукраїнської науково-практичної конференція "Микола Леонтович і сучасна освіта та наука". До участі у конференції запрошуються представники Міністерства освіти І науки, Спілки композиторів, Хмельницької облдержадміністрації тощо.

У школах та середніх спеціальних закладах освіти пройдуть уроки "Леонтович і Поділля", "Творча спадщина Леонтовича".