ПІОНЕР ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДИ ПОДІЛЛЯ

Минуло 140 років, як не стало Густава БЕЛЬКЕ - відомого дослідника природи Поділля XIX ст., який 30 років жив і працював у Кам'янці-Подільському.

До останнього часу на зоологічних картах України та Європи наша область була як біла пляма. Інформації про тварин регіону практично не було через брак наукових кадрів. Учених-зоологів XIX - першої половини XX ст. можна перелічити на пальцях однієї руки: Густав Бельке, Петро БУЧИНСЬКИЙ, Дмитро БОГОЛЄПОВ, Василь ХРАНЕВИЧ, Валентин СЛАСТЕНКО. За цей період було лише три спалахи активності в дослідженні фауни регіону. Перший (30-60-ті рр. XIXст.) пов'язаний з іменем Густава Бельке. Другий (1912-1915 рр. ) - з діяльністю Товариства подільських природодослідників і природолюбів, ініціатором створення якого був професор Бучинський. Атретій (20-30-ті рр. XX ст.) - з відкриттям у Кам'янці-Подільському українського державного університету, на базі якого готували біологів, і сільськогосподарського інституту, де працювали досвідчені вчені-зоологи Василь Храневич та Валентин Сластенко.

Густав Бельке народився 24 липня 1810 р. в с.Пиляві (нині Старосинявського району). У ранньому дитинстві залишився сиротою. Завдяки князеві Адаму ЧАРТОРИСЬКОМУ Густава було направлено до Меджибізької школи, яка перебувала на утриманні князів Чарториських і давала хорошу підготовку до життя. Так, по закінченні навчання хлопець вільно володів німецькою, французькою та англійською мовами, міг працювати перекладачем. Напевно, ще в школі у молодого Густава з'явився інтерес до дослідження природи. І це не випадково: природознавство тут викладав Юлій КОВАЛЕВСЬКИЙ - у майбутньому видатний учений, що працював у Віденському університеті.

Закінчивши школу, 1830 р. Густав Бельке поселився в Кам'янці-Подільському, де спочатку кілька років працював перекладачем у канцелярії губернатора, потім секретарем повітового суду. Останнім місцем роботи Густава до виходу у відставку була посада секретаря канцелярії Римо-католицької церкви (кафедральний собор св.Петра і Павла).

1839 р. Бельке одружився з Софією з небагатого, але відомого роду Ростовських. П'ять дітей подарувала Софія Густаву: сина та чотирьох дочок. На жаль, діти не продовжили справи батька щодо дослідження природи Поділля.

Не маючи класичної університетської освіти, Густав Бельке у вільний від роботи час самотужки - за допомогою лекцій Віденського університету - здобуває знання про природу. Його цікавлять різні наукові аспекти, але найбільше - гіпотези про походження життя, сучасні наукові погляди того часу на розвиток органічного світу... Оскільки даних про флору та фауну Подільського регіону не було, Бельке сам у вільний час вивчає природу рідного краю, складає бібліографію з природничої тематики, займається удосконаленням зоологічної термінології.

Багаторічні дослідження природи в Кам'янці-Подільському та його околицях Бельке виклав у кількох працях. Найвідомішими з них є "Короткий нарис історії натуральної Кам'янця Подільського" (видано 1858 р. у Варшаві) та "Нарис історії натуральної Кам'янця-Подільського" (видано 1859 р. у Варшаві польською та в Москві французькою мовами). У цих працях подано дані про рослини і тварини на території від містечка Смотрич на півночі до Жванця на півдні, від Оринина на північному заході до сіл Ки-тайгород і Демшин на сході та південному сході. Крім того, ці роботи містять ретельний аналіз дослідження природи Подільського регіону за попередні роки та століття.

Останньою працею Бельке, яка завершила кам'янецький етап його творчості, була "Погляд на історію палеонтології і палеозойську фауну Росії та Польщі". Цю роботу було представлено на засіданні Товариства Подільських лікарів 15 лютого 1860 р. та надруковано в Петербурзі 1862 р.

Бельке проявив себе не лише як дослідник, учений, але і як перекладач. У цей період він співпрацює з Олександром КРЕМЕРОМ, який жив у Кам'янці-Подільському в 1842-1865 рр. і організував тут осередок польських науковців, природознавців і лікарів, що перетворився у Товариство Подільських лікарів. Разом з Кремером Густав Бельке переклав польською мовою працю Жоржа КЮВЬЄ "Історія наук природничих", яку було надруковано у Вільно (1853-1855 рр.). Бельке також переклав книгу ФЛОУРЕНСА "Ж.Кювьє і його праці".

За інформацією сина Францішка, після смерті Густава Бельке залишилося багато рукописів польською та французькою мовами, які не було надруковано. Усіх їх назавжди втрачено для науки...

1860 р. Бельке разом з родиною поселяється в помісті Продубовка, яке перейшло в спадщину до ужині Софії. Це Радомисльський повіт на кордоні з Київським Поліссям. Густав Бельке і тут не залишився осторонь науки і досліджує природу - тепер уже Поліського краю. 1866 р. в Москві побачила світ його "історія натуральна Радомисля", а в Житомирі було надруковано дві його праці: "Про сарану та терміни її розмноження" (1860 р.) та "Про оводів, шкідливих для господарства..." (1861 р.).

Бельке був людиною дуже скромною. Про позитивні відгуки на його роботи та дипломи, якими його нагороджували, ніколи не згадував. Підтвердженням визнання науковця було його членство в Науковому товаристві в Кракові, в Товаристві дослідників природи в Москві, в музеї та комісії археології у Вільно, в Товаристві натуралістів при університеті св. Володимира в Києві, в Товаристві Подільських лікарів. Запрошений на посаду професора кафедри ботаніки Краківського університету, він відмовився від пропозиції, мотивуючи це тим, що не має класичної природничої освіти.

Посісти чільне місце в науковому світі тих часів Бельке дозволила витривала та значна праця, яка і підірвала його сили. У червні 1872 р. у вченого розвинулася хвороба серця. Він помер 3 березня 1875 р. у Києві, де його поховано на одному з кладовищ. Після смерті Густава Бельке природа Східного Поділля не досліджувалася майже 50 років...

Кажуть, що людина живе, поки її пам'ятають, поки живуть її праці. Уже понад 150 років роботи Густава Бельке привертають до себе увагу не лише українських учених. Європа знає Кам'янець-Подільський не тільки завдяки пам'яткам історії, але і завдяки працям Бельке.