Краєзнавство в житті та творчості Миколи Костомарова
Краєзнавство в житті та творчості Миколи Костомарова
Історіографічне осмислення творчої спадщини визначного вченого і письменника Миколи Івановича Костомарова (1817-1885) наприкінці 80-х - у середині 90-х років ХХ ст. висвітлило такий раніше маловідомий аспект його діяльності, як одного з організаторів краєзнавчого руху та народознавчих і краєзнавчих досліджень, пов'язаних у першу чергу з регіонами України, в тому числі Волинського полісся. В цьому контексті сьогодні важливо відзначити місце, роль краєзнавчих досліджень М.Костомарова в науковій праці та узагальнити ocнoвні етапи формування й розвитку.
До першого етапу, який заклав підґрунтя краєзнавчих підходів у наукових пошуках Миколи Костомарова, варто віднести так звану "харківську добу" його діяльності (1836-1844). Саме в ці роки, працюючи на харківщині після закінчення місцевого університету вчителем різних освітніх закладів, М. Костомаров, за його висловом, "полюбив займатися етнографією" "збирати по слободам і корчмам" цього краю зразки звичаїв та обрядів, народного фольклору. Вже 1838 року він опублікував у Харкові збірник "Украинские балады", в 1840 році розробив програму народознавчого вивчення регіонів, у січні 1844 року на основі аналізу зібраного місцевого матеріалу захистив магістерську дисертацію "про історичне значення руської народної поезії". Харківська професура вороже ставилася до краєзнавчо-етнологічних досліджень М. Костомарова, вважаючи їх "блаженними", і не допустила його викладати в університеті. Водночас М. Костомаров зацікавився історією Київщини, Поділля, Волині й на основі опрацьованих джерел підготував першу магістерську дисертацію "Про характер і значення унії в західній Росії". вона не була допущена до захисту, в 1842 році знищена за наказом міністра ocвіти Уварова з-за неординарного підходу до розгляду проблеми пошукувачем, але заклала міцний грунт його подальших наукових інтересів, спричинилася до появи другого "києво-волинського" етапу діяльності М. Костомарова (1844 - 1847).
Яскравою сторінкою життя М. Костомарова стала його праця протягом жовтня 1844 - серпня 1643 років старшим учителем історії Pівненської гімназії. Як творча натура, він у 1845 p. двічі здійснив "пілігримство" (подорожі) по визначним місцях Волинської гyбepнії й, таким чином, відвідав Корець, Острог, Дермань, Гощу, Пересопницю, Тайкури, Дубно, Кременець, Берестечко та інші містечки і села краю, оглянув їх пам'ятки та культури, зібрав велику кількість історичних фактів, народних пісень, переказів, спогадів і свідчень. Перебування на Волині упевнило М. Костомарова взятися за ґрунтовне дослідження Визвольної війни українського народу XVІІ ст. Саме Костомаров поклав початок наукового вивчення Берестецької (1651 p.), Почаївської (1672 р.) битв та інших наріжних подій минулого Волині Змістовним дня М. Костомарова виявився третій (1848-1859) або "саратовський період" діяльності, знаходячись на засланні в Саратові у зв'язку з Кирило-Мефодіївським товариством, він захопився написанням історичних монографій про Богдана Хмельницького, Степана Разіна й інших, які принесли йому визнання в науковому світі. Одночасно М. Костомаров не полишав краєзнавчих досліджень. Він здійснив регіональне вивчення Поволжя, видав "Очерк истории Саратовского края" (1858), історичні есе "Поездка в г. Волгск" (1859), "Петровск" (1860) й ін. Не забував він і Волинь, помістивши підбірку фольклорних запасів цього край у виданні Д. Мордовцева "Малороссийский литературный сборник" (1859).
Розквіт наукових звершень М. Костомарова припадає на заключний "петербурзький період" життя (1859-1885). 3-поміж сотень різнопланових публікацій чільне місце посіли його краєзнавчі дослідження. Йому належать Історичні книги "Новгород", "Псков", "Вятка" (1863), написані на харківських і волинських матеріалах великі статті "Черты народной южно-русской истории" (1861), "Историческое значение южно-русского народного песенного творчества" (1880, 1883), "Сборник малорусских обрядовых песен", уміщених П.П. Чубинським в "Трудах этнографическо-статистической экспедиции в Югo-Западный край" (1875, т.ІV, V) та ін. Важливу роль для історичної науки і краєзнавства має археографічна діяльність М.Костомарова, який, редагуючи одинадцять томів "Актов, относящихся к истории Южной и Западной России" (1863-1885), упорядкував і прокоментував понад тисячу середньовічних документів з історії Київщини, Поділля і Волині.
На схилі літ Микола Костомаров, публікуючи свою "Автобіографію", особливо статтю "Из прожитых на Волыни дней", підтвердив той факт, що краєзнавчі досліди стали базисом усіх його головних праць, а зустрічі з людьми - свідками історичних подій, навчили його глибше усвідомлювати, співпереживати при їх описах. Саме тому твори М. Костомарова не втратили й сьогодні своєї привабливості та актуальності, є джерелом наснаги для науковців і краєзнавців.
Меню сайту