Google
У і-неті На сайті

 

Меню сайту




Форма входу






Наше опитування
Які місця в нашому місті Ви вважаєте найгарнішими?
Всього відповідей: 110



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Конвертер валют
 

 

Вітаю Вас, Гість · RSS 21.10.2017, 18:43
Головна » Статті » Краєзнавці та історичні постатті на

Юрков І. Брусилов у Кам'янці-Подільському

До війни я жив у Ростовській області. Разом зі мною на одному підприємстві, на керівній посаді, працював Яків Самойлович ЗАВІДНОЙ. Це був грамотний, розумний чоловік, родом із дворян Полтавщини. Своєчасно зрозумівши, куди йде справа і що більшовики переможуть, усе своє багатство розпродав і переїхав у Ростовську область (за адміністративно-територіальним поділом Російської імперії тоді це був Ростовський-на-Дону округ Області Війська Донського). Тут він купив біля річки будиночок із фруктовим садом, завів бджіл і, як "пролетар", став працювати на підприємствах.

Після війни, приїхавши в Ростовську область в гості до рідних, я зустрів Якова Самойловича. Дізнавшись, що я живу в Кам'янці-Подільському, сказав мені, що добре знає це місто та розповів, як і чому він його знає.

Яків Самойлович служив у сотні кавалерійських вершників, які під час Першої світової війни відповідали за безпеку командувача (від березня 1916 р.) Південно-Західного фронту, генерала від кавалерії Олексія БРУСИЛОВА.

Готувалася широка наступальна операція російського Південно-Західного фронту проти австро-угорських і німецьких військ, яка назавжди увійде в історію як Брусиловський прорив. Штаб Брусилова розташовувався в Кам'янці-Подільському. Яків Самойлович часто бачив Брусилова зблизька, спостерігав за ним, тож зберіг яскраві спогади як про генерала, так і про місто.

Передам те, що розповів мені мій ростовський співрозмовник. Брусилов був ліберал. Добре ставився до підлеглих, особливо до солдатів. Усі дуже раділи, мали гарний настрій, коли потрібно було супроводжувати генерала. Брусилов був великий непосида і дуже сміливий. Часто виїжджав у військові частини, особливо в розташовані на бойових позиціях. Спішившись, у супроводі великих військових чинів, сміливо підходив поближче до позицій. Вибравши зручне місце, годинами все розглядав, вивчав, планував переможні баталії.

Олексій Олексійович, тепло ставлячись до підлеглих, водночас був дуже строгим, любив порядок. Сам він завжди був охайний, підтягнутий. Виглядав добрим і бадьорим. На генерала рівнялися й офіцери, що його оточували. Навіть у повсякденні всі були такі акуратні, ніби йшли на парад.

У сотні, що охороняла Брусилова, служити було і почесно, і важко. Все повинно було бути на "відмінно": офіцери, солдати, коні, казарми, стайні. Олексій Олексійович був вимогливим, але і турботливим. Слідкував, щоб воїнів своєчасно й досита нагодували, щоб вони були належно одягнені, взуті, щоб коні були доглянуті, щоб усе було справне. Брусилов вважав, що кожна людина, чим би вона не займалася, особливо військова, повинна добре знати свою справу.

Була війна, у місті працювали військові шпиталі, в яких було багато поранених. Були втрати (зокрема, і в сотні Брусилова), але люди завжди люблять згадувати добре, особливо воно пам'ятне в дні війни. Тож добре запам'яталися години відпочинку. Не завжди вся сотня, що охороняла Брусилова, була задіяна. Було так, особливо під вечір, коли частина охорони була вільна. І тоді намагалися погуляти з кам'янчанками. Основним місцем для прогулянок був Новопланівський міст. Дуже зручно: неподалік від штабу армії. Та й місце гарне: на великій висоті, над прозорою проточною водою річки Смотрич, а навколо - зелень. Настил моста був дерев'яний. Звучала музика, на мосту засвічувалися ліхтарі. Коли на ньому танцювали, та ще в чоботах зі шпорами, навколо на велику відстань розносився приємний передзвін дощок і металу шпор. Так звучав воєнний Кам'янець.

Через міст їздили конями. Його завжди прибирали, особливо під вечір, коли намічалися гуляння. Місцеві намагалися причепуритися, але було видно, що їм дуже несолодко живеться в часи війни. Часто грав військовий оркестр. Кам'янець, особливо його стара частина, був дуже гарний: високі береги, своєрідна архітектура, зелене й чисте місто, багато храмів. Особливо виділялася церква Олександра Невського, куди Брусилов із дружиною ходив на недільне богослужіння.

Штаб армій Південно-Західного фронту розміщувався в особняку, де тепер міська дитяча бібліотека (сучасна адреса - Лесі Українки, 38). А Олексій Брусилов мешкав із дружиною неподалік від штабу - в будинку, де тепер розмістилася міська дитяча музична школа (сучасна адреса - Шевченка, 35).

Генерал був чудовим сім'янином, дуже гостинним, любив чаювати з гостями, яких приймав просто, по-сімейному. Олексій Олексійович вважав, що для дружньої гарної задушевної зустрічі горілка тільки шкодить: люди свято спілкування відчувають просто за спільним столом, а для цього чай з варенням підходить якнайчудовіше.

Брусилов не любив п'яниць і бабіїв, але вважав, що офіцеру не завадить романтична увага до жінок, чоловіки в присутності жінок повинні намагатися проявити себе якнайкраще. А жінки повинні надихати чоловіків на подвиги в ім'я Батьківщини, яка вище за все, як і військовий обов'язок. Захищаючи Батьківщину та жінку (маму, дружину, наречену), чоловік повинен бути готовий вмерти.

Із розповідей мого співрозмовника я зрозумів, що легендарний генерал Брусилов був, справді, гідний тієї доброї слави патріота й талановитого полководця, яку він мав. Недарма Батьківщину він не покинув, не емігрував після революції, не поїхав у Париж, як йому пропонували. Брусиловські слова відомі: "Батьківщину у валізі не повезеш".


* * *


ІСТОРИЧНА ДОВІДКА (за матеріалами "Енциклопедії історії України", яку з 2003 р. видає Інститут історії України НАН України). Брусиловський прорив проведено чотирма російськими арміями під командуванням генерала від кавалерії Олексія Брусилова з 4 червня до 20 вересня 1916 р. (за новим стилем) на фронті від Луцька до Чернівців. 7 червня восьма армія взяла Луцьк, 18 червня дев'ята армія оволоділа Чернівцями. Наступ тривав безупинно і з неослабною силою. За весь час операції втрати австро-угорської армії досягли 1,5 млн. осіб, російських військ - 500 тисяч. Війська Брусилова зайняли Південну Галичину, Буковину й знову підійшли до карпатських перевалів.

Після Жовтневого перевороту Брусилов усунувся від активної діяльності, жив у Москві. Навесні та влітку 1918 р. таємно співпрацював із Білим рухом, у серпні - жовтні 1918 р. перебував під арештом на гауптвахті в Московському Кремлі за підозрою в контрреволюційній діяльності, до весни 1919 р. - під домашнім арештом. На початку польсько-радянської війни (1920 р.) добровільно вступив до Червоної армії. Помер 17 березня 1926 р. від запалення легенів на 73-му році життя. Поховано в Москві на Новодівичому кладовищі. 1929 р. видано "Мои воспоминания" Брусилова, в яких він, зокрема, описує і Кам'янець-Подільський.



Категорія: Краєзнавці та історичні постатті на | Додав: borYA (06.09.2008)
Переглядів: 580 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: