Google
У і-неті На сайті

 

Меню сайту




Форма входу






Наше опитування
Які місця в нашому місті Ви вважаєте найгарнішими?
Всього відповідей: 111



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Конвертер валют
 

 

Вітаю Вас, Гість · RSS 21.11.2017, 03:46
Головна » Статті » Краєзнавці та історичні постатті на

Микола Яворовський


Якщо говорити про Кам'янець 60-х років XIX - у перші десятиріччя XX століть, то вони нероздільно зв'язане з колоритною постаттю Миколи Івановича Яворовського, за образним висловом діяча місцевої "Просвіти" та української діаспори Віктора Приходька, "вічного смотрителя духовної школи, старенького, маленького і разом з тим загальновідомого на Поділлі" дослідника краю. Коли ж додати, що він виступив вихователем, наставником і соратником таких відомих учених Поділля, як Митрофан Сімашкевич, Юхим Сіцінський, Віктор Гульдман й багатьох інших, присвятив півстоліття свого жіптя розвою краєзнавчого руху та вивченню різних аспектів минувшини рідної землі, то Яворовський сам став непересічним явищем на грунті поділлєзнавсіва.

Завдяки Миколі Яворовському, який опублікував десятки біографічних спогадів, нарисів і некрологів про відомих подолян, ми сьогодні довідуємося про багатьох дослідників краю XIX - початку XX ст. Проте про його життя тоді сучасники майже не писали. Не знайшлося місця для його некрологу в часописах Кам'янця в грізному 1919 році...

Народився Микола Яворовський 10 січня 1843 року, в селі Голубече Ольгопільського повіту, що на Вінниччині, в сім'ї парафіяльного священика. Батько Іван Віссаріонович Яворовський був широко освіченою людиною, рано навчив сина грамоті, а пізніше познайомив з документами архіву місцевої церкви і зацікавив його історією краю. В середині 50-х на почагку 60-х років XIX ст. Микола Яворовський студіював у Подільський духовній семінарії. Це був час, коли тут діяли фольклорно-етнографічні гуртки по вивченню народного побуту в подільському селі, завдяки яким остаточно сформувався світогляд семінаристів, а згодом відомих українських письменників-демократів Анатолія Свидницького, Степана Руданського, Каленика Шейковського, визначилася краєзнавча спрямованість Яворовського. Він продовжив здобувати вишу освіту в Київській духовній академії, яку успішно закінчив 1867 року. Одержав призначення на роботу до рідної Подільської духовної семінарії, де Яворовський до 1868 року працював помічником інспектора, потім до 1886 року викладачем. Саме у цей період, співпрацюючи в галузі вивчення історії краю . ректором семінарії Митрофаном Сімашкевичем, ставши одним з керівників Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, Микола Яворовський сформувався як вчений і організатор краєзнавчого руху. З 1886 року він працював директором, з почачку 90-х років XIX ст. незмінним смотрителем Кам'янець-Подільського духовного училища. Не дивлячись па досить скромну посаду, Яворовський продовжував залишатися наріжною фігу рою подільської інтелігенції, відомим науковим і громадським діячем. Він спільно з Юхимом Сіцінським і Віктором Якубови-чем став засновником 1890 року Кам'янецького історичного музею і постійно дбав про нього, в 1903 році підтримав реорганізацію єпархіального історико-статистичного комітету в більш демократичне Подільське історико-археологічне товариство, в 1906 році один з перших вступив у Кам'янець-Подільську "Просвіту" і здобув репутацію "сторого українофіла", в роки Першої свіговоі війни допомагав Юхиму Сіцінському перевозити до Вінниці подалі від фронту фонди історичного музею і повернути їх до Кам'янця, у 1918 році буї палким прихильником фундації в місті державного українського університету. Водночас вся складність і суперечливість епапів початку XX ст. також позначилася і на Яворовському, який лояльно ставився по російського самодержавства, підтримував партію кадетів, Тимчасовий уряд.

Який же внесок здійснив Микола Яворовський у дослідження історії Поділля?

Протягом 1876-1900 років Яворовський був організатором співавтором і відповідальним редактором перших п'яти випусків "Трудов" Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, а потім до 1916 року - співредактором семитомного видання "Трудов" Подільського історико-археологічного товариства. Крім того, упродовж 1883-1892 років він редагував часопис "Подольские епархиальнне ведомости" і вів тут постійну рубрику з історії та культури Поділля У цих названих виданнях опубліковано такий колосальний ісгорико-краєзнавчий матеріал, біля джерел якого стояв Яворовський, що він заклав головний базис тодішнього і нинішнього поділлєзнавства.

Водночас Микола Яворовський залишив чималу наукову спадщину про Поділ-та, яка налічує понад 120 книг, статей, есе, рецензій. Першими ж його публікаціями стали вміщені в єпархіальних "Ведомостях" розвідки "Очерк быта сельских священников Подольской епархии" (1867-1868), "Униатские церковно-архитектурные памятники" (1869). Вони визначили подальшу діяльність Яворовського у вивченні історії церкви на Поділлі До значних праць і цьому напрямі варто віднести його книги "Религиозная жизнь Подолии в конце дрошлого века" (1892), "Черты из религиозной й бытовой жизни Подолии в минувшие века" (1905), "История граж-данской й церковной жизни Подолии" (1912) та інші. З огляду на те, що в наші 90-ті роки в Україні й на Хмельниччині проходить духовне відродження народу, то визначені праці Яворовського сьогодні співзвучні цьому процесу, бо вони є скарб-ницею знань про церковно-релігійні та народні традиції, звичаї, обряди подолян.

Вагома роль Миколи Яворовського і в створенні історичних описів, нарисів про міста і села краю, які відзначаються глибиною наукової розробки, об'єктивністю використання джерельної бази, цікавим викладом матеріалу. Зокрема, неослабний інтерес мають сучасні дослідники до опри-люднених Яворовським в "Трудах" історико-статистичного комітету та в "Подольских епархиальных ведомостях" історичних описів міста Бара і його Свято-Покровського монастиря (1875-1887), містечок Жванця і Гусятина (1876), сіл Устя, Панівців, Цвіклівців, Ісаківців (1877,1878) і інших. Водночас Микола Яворовський є автором таких узагальнюючих праць з минувшини краю, як "Подолия сто лет тому назад и в настоящее время" (1897), "Материалы по истории Брацлавского староства" (1911) та інших. Не забув Яворовський і про своє рідне село. Він сповна використав його церковний архів і видав археографічний збірник "Церковно-приходские документы XVIII й начала .XIX вв. с.Голубече Ольгопольского уезда" (1889). Навіть цей Незначний перелік наукового доробку уже характеризує значення творчості для розвитку поділлєзнавства.

Після тривалої і важкої хвороби Микола Яворовський пішов в останню путь 8 грудня 1919 року і похований на кам'янецькому русько-фільварецькому кладовищі 3 його смертю закінчилася ціла епоха становлення і розвитку поділлєзнавства, як науки ...Крізь товщу років забуття, в не менш бурхливий час, сьогодні Микола Іванович Явороський знову повертається до нас.

Категорія: Краєзнавці та історичні постатті на | Додав: borYA (06.09.2008)
Переглядів: 620 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: